Психологічна служба

Місяць правових знань

Бесіда "Знай свої права - виконуй обов'язки", Правовий брейн-ринг у 10 класі, та з Абеткою правових знань ознайомилися учні молодших класів.

Тренінг  "Ми за здоровий спосіб життя"

МЕТА: ознайомити учасників тренінгу із сучасним уявленням про здоров’я, здоровий спосіб життя і життєві навички, сприятливість для здорового способу, створити на тренінгу дружню атмосферу; розвивати бажання підтримувати традиції здорового способу життя.

Міжнародний день волонтерів: дякуємо усім, хто допомагає!

Акція "Шкарпетки для допомоги"

13 листопада  - Всесвітній день доброти, а 16 листопада відзначають Всесвітній день толерантності

Тренінг "Толерантність"

Мета заняття: розвиток толерантності, виховання терпимості та розуміння індивідуальності кожної особистості, соціальної групи, нації.

Година спілкування з елементами тренінгового заняття "Дружба нас єднає"

Мета: вчити дітей цінувати дружбу та друзів, викликати у них прагнен­ня бути справжніми друзями, виробляти в собі якості, що сприяють дружбі, розвивати почуття відпові­дальності перед друзями, виховува­ти чесність, щирість.

18 жовтня відзначається Європейський день боротьби з торгівлею людьми. Соціальний педагог Стасюк Н.В. спільно з фахівцем із соціальної роботи Никончук О.В. КУ "ЦНСП" провели профілактичні бесіди: "Види насильства та шляхи протидії", "Торгівля людьми - сучасний прояв рабства"

Вікова категорія: учні 9-11 класів

Година спілкування "Булінг в учнівському середовищі"

Вікова категорія: 5 клас

Мета: ознайомити учнів з поняттям, формами та структурою булінгу; виховувати почуття емпатії та переживання до дитини, яка зазнає насильства; розвивати вміння пошуку шляхів виходу зі складної ситуації; формувати навики відповідальної та безпечної поведінки, профілактику насилля в шкільному середовищі

 

Тренінгове заняття"Спілкуємося без слів"

Мета: налаштувати учнів на співпрацю, активізувати увагу учасників, навчити обгрунтовувати свою думку, виховувати вміння "слухати" та "чути", доброзичливо ставитися один до одного.

Вікова категорія: учні 2 класу

Під час місячника Правових знань ознайомлювали дітей з правами, що гарантуються законом, сприяли формуванню правового світогляду. Формували активну життєву позизію дітей щодо реалізації себе та своїх прав у житті.

Виховання правової культури у дітей є одним із головних компонентів профілактичної роботи з неповолітніми, адже вони повинні знати не лише про свої права, а й обов'язки. 

3 лютого 2023 року до нашого ліцею завітали старший інспектор ювенальної превенції капітан поліції Незгода Олександра та дільничний інспектор Никончук Андрій, які провели профілактичну бесіду з учнями.

Адаптація

Початок навчання в школі - це складний момент в житті дитини. Це пов'язано з новим типом стосунків з оточенням, новим видом діяльності, появою нових обов'язків та змінами у режимі. Діти успішно пройшли етап адаптації і з задоволенням перебувають у школі.

Акція " 16 днів проти насильства"

Година спілкування "Мій улюблений світ - без насильства!"

Гра- акція "Долоньки"

Мета: створення позитивного мікроклімату, умов для знайомства та самопрезентації, атмосфери довіти, виховати вміння доброзичливо ставитися один до одного.

Година спілкування з елементами тренінгу 

"Людина починається з добра"

Доброта - це маленьке сонце всередині нас. Ми повинні любити людей, допомагати їм, робити їх щасливішими.

Проективна методика 

"Страхи в будиночках"

Клас: 5

Кількість учнів: 13

Тривалість онлайн заняття: 30хв.

Мета: групова діагностика тривожності дитини, вивчення домінуючих видів страхів, підведення підсумків на тему "боюся-не боюся".

Поради для батьків:

 З метою поглиблення знань учнів про негативний вплив алкоголю, тютюнокуріння та наркотиків на організм людини, формування навичок здорового способу життя, виховання почуття відповідальності за власне здоров'я було переглянуто фільм "Чорно-біле кіно", та проведено бесіду "Разом до здорового майбутнього". 

Тренінг "Умій володіти собою". 

В ігровій формі ми формували і закріплювали навички спілкування у дітей. Знижували рівень тривожності серед підлітків, розвивали позитивну самооцінку.

В нашому ліцеї з 15 по 19 листопада проходить Кольоровий тиждень толерантності.

Понеділок - зелений! Сьогодні ми дізнавалися, що таке толерантність і створювати «Кошик доброти». Провели ігри «Дощик доброти» та «Ринок позитивних рис».

16 листопада – Міжнародний день толерантності. Вівторок. І сьогодні ми – сині! Розмовляли на тему толерантності і створювали «Планету толерантності» з долоньок. А дітки з радістю створили веселу синю хмаринку)

Червона середа!!! День проходив під гаслом: «Посміхнись життю». Весела перерва, сміховинки від дітей, гра «Знайди смайлика!»

Четвер… Колір настрою – фіолетовий! День дружби. Сьогодні в нас була фотосушка «Намалюй друга», малювали «Дерево дружби», і намагалися впізнати друга наосліп.

Жовта п’ятниця! День ввічливості. Ми створювали «Паркан ввічливих слів», грали в гру «Будь ласка», «Продовж речення ввічливим словом». А також обмінювали чарівні слова на солодощі.

«Друзі з особливими потребами» 

     На вулицях, дитячих майданчиках, у крамницях, дитячих садках і школах — повсюди ми зустрічаємо незвичайних дітей. Можливо, ця дитина пересувається на візку, можливо, вона посміхається частіше і привітніше, ніж звичайні діти, а можливо, і навпаки — замкнена й зовсім не розмовляє з оточуючими. На таку дитину відразу ж звертає увагу решта дітей і починає ставити нам, дорослим, безліч запитань. Відбулось зняття з елементами тренінгу з учнями початкових класів «Друзі з особливими потребами». 

Мета: розширити знання дітей, сформувати вміння адаптуватися і легко знаходити контакт з дітьми з особливими потребами, активізувати особистісний потенціал та оптимально реалізувати креативний підхід у нестандартних ситуаціях.

Хто вони: діти з особливими освітніми потребами?

Інклюзивна освіта – це система освітніх послуг, яка ґрунтується на принципі основного права дітей на освіту та права навчатися за місцем проживання. Це передбачає навчання в умовах закладу освіти, враховує індивідуальні особливості, рівень психофізичного розвитку кожного учня та унеможливлює будь-яку дискримінацію.

Метою інклюзивної освіти є забезпечення рівного доступу до якісної освіти в умовах загальноосвітнього простору, пристосованого до задоволення особливих освітніх потреб кожної дитини.

Згідно з законом України «Про освіту» особа, яка потребує додаткової постійної чи тимчасової підтримки в освітньому процесі з метою забезпечення її права на освіту, є особою з особливими освітніми потребами.

Згідно Бюджетного Кодексу України, субвенція в 2020 році спрямована на надання державної підтримки для здобуття освіти дітьми з особливими освітніми потребами таких категорій: сліпих; зі зниженим зором; глухих; зі зниженим слухом; з тяжкими порушеннями мовлення; із затримкою психічного розвитку; з порушеннями опорно-рухового апарату; з порушенням інтелектуального розвитку; зі складними порушеннями розвитку (зокрема й з розладами аутистичного спектра, зниженим зором і інтелектуальними порушеннями, зниженим слухом і інтелектуальними порушеннями, порушення опорно-рухового апарату і інтелектуальні порушення). Діти лише з вищезазначеними нозологіями мають особливі освітні потреби та потребують інклюзивного навчання. Інша категорія дітей, в тому числі з порушенням психологічного розвитку, порушенням поведінки, не підлягає інклюзивному навчанню. 

Наш світ не такий безхмарний та яскравий, як нам іноді хочеться його бачити і ми, люди, намагаємося закрити очі та не помічати деяких його особливостей, думаючи, що нас це не стосується і нам це не потрібно.

Ми маємо досвід європейських країн, де люди з особливими потребами вчаться, працюють, створюють сім’ї, виховують власних дітей. Нажаль, у нас це тільки поодинокі випадки. Багато хто із людей мають стереотипну думку, що таких дітей чи дорослих треба ізолювати від світу, аби інші не лякалися, не показували на них пальцем, не засуджували.

Сім’я та заклади освіти мають докласти максимум спільних зусиль аби навчити дітей толерантно поводитися з тими, у кого гірший зір, слух, хто не може ходити, розмовляти, хто бачить свій власний світ по іншому, хто гірше розуміє навчальний матеріал, але також має серце, переживає емоції і мріє. А також з повагою ставитися до тих дітей, хто трішки інакший, допомагати їм, підтримувати, дружити з ними та любити їх.

Кожна дитина має рівні права на життя та освіту. Слід пам’ятати, що особлива дитина – це не вирок, а виклик суспільству!

 

БУЛІНГ: ПОРАДИ БАТЬКАМ, УЧИТЕЛЯМ ТА ДІТЯМ

Згідно з дослідженнями, 24% українських дітей хоча б раз стикались із цькуванням у школі. З них менше половини розповідало про цей досвід батькам, рідним та друзям. Дуже часто булінг призводить до  непоправних наслідків, а тому останнім часом у світі активно говорять про те, як зупинити шкільне насилля.
 Як побороти булінг: інструкція для дітей, батьків та вчителів  

ЩО ТАКЕ БУЛІНГ ТА ЯКІ ЙОГО ПРИЧИНИ

Булінг – це агресивна і вкрай неприємна поведінка однієї дитини або групи дітей по відношенню до іншої дитини, що супроводжується постійним фізичним і психологічним впливом.

Кривдники можуть знайти безліч причин щоб цькувати дитину: зовнішність, що не вписується у загальноприйняті рамки, поведінка, думки, які не збігаються з думкою більшості, тощо.

Яскравими прикладами булінгу є словесні образи, навмисне неприйняття дитини до колективу, шантаж та навіть побиття.

"Успіхи у навчанні, матеріальні можливості та навіть особливості характеру можуть стати основою для булінгу. Крім того, жертвою булінгу може стати також той, кому складно спілкуватися з однолітками, хто поводиться відлюдкувато чи, навпаки, провокативно", – зауважують психологи.

Частіше за все люди, що цькують, вважають, що це смішно і в цьому немає великої проблеми чи трагедії, а також, що дорослі не будуть звертати на це увагу. 

ЯК ВІДРІЗНИТИ БУЛІНГ ТА СВАРКУ МІЖ ДІТЬМИ

Булінг супроводжується реальним фізичним чи психологічним насиллям: жертву висміюють, залякують, дражнять, шантажують, б'ють, псують речі, розповсюджують плітки, бойкотують, оприлюднюють особисту інформацію та фото в соціальних мережах.

У ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони: той, хто переслідує, той, кого переслідують та ті, хто спостерігають.

Якщо булінг відбувся, він може повторюватися багато разів.

ЯК ЗРОЗУМІТИ, ЩО ВАШУ ДИТИНУ ПІДДАЮТЬ ЦЬКУВАННЮ

Перше, що треба зрозуміти – діти неохоче розповідають про цькування у школі, а тому не слід думати, що у перший же раз, коли ви спитаєте її про це, вона відповість вам чесно. Тому головна порада для батьків – бути більш уважними до проявів булінгу.

Якщо ваша дитина стала замкнутою, вигадує приводи, щоб не йти до школи, перестала вчитись, то поговоріть з нею. Причина такої поведінки може бути не у банальних лінощах. Також до видимих наслідків булінгу відносять розлади сну, втрату апетиту, тривожність, низьку самооцінку. Якщо дитину шантажують у школі, вона може почати просити додаткові гроші на кишенькові витрати, щоб відкупитись від агресора.

Якщо цькуванню піддають вашу дитину, то обережно почніть з нею розмову. Дайте зрозуміти, що вам можна довіряти, що ви не будете звинувачувати її у тому, що вона стала жертвою булінгу.

Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/подруги.

Також не слід у розмові з дитиною використовувати такі сексистські кліше, як "хлопчик має бути сильним та вміти постояти за себе", "дівчинка не повинна сама захищатись" та інші. Це тільки погіршить ситуацію. 

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ТИ СТАВ ЖЕРТВОЮ БУЛІНГУ

Перше і найголовніше правило – не тримати це у секреті. Розкажи друзям, знайомим чи рідним про те, що тебе ображають у школі, цього не слід соромитись.

Інколи допомогти з вирішенням складної ситуації у школі може абсолютно не пов’язана з цим людина: тренер у секції, куди ти ходиш після школи, або вчитель, до якого ти ходиш на додаткові заняття.

Також не слід звинувачувати себе у тому, що тебе цькують. Ми говорили раніше, що кривдникам легко знайти жертву булінгу, адже для цього слід просто якось відрізнятись від оточуючих.

Якщо цькування у школі перетворились зі словесних на фізичні – йди до директора школи або завуча та докладно розкажи їм про це. Також повідом про ситуацію батьків.

Якщо у школі є психолог, то можна сміливо звернутись до нього, щоб відновити відчуття впевненості у своїх силах та зрозуміти, як діяти далі.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ВИ СТАЛИ СВІДКОМ ЦЬКУВАННЯ

Якщо цькують твого друга чи подругу, то одразу звернись до дорослих: вчителя, старших товаришів, родичів, батьків тощо.

Якщо твій друг чи подруга поділилися з тобою, що вони потрапили у ситуацію булінгу, обов’язково говори з ними про це — вони потребують твоєї підтримки.

У жодному разі не слід приєднуватись до групи, що цькує, та висміювати проблеми свого друга чи подруги.

Якщо ви дорослий, який потерпав від булінгу колись, то не проходьте повз. Спробуйте захистити дитину, яку ображають. При цьому не слід ображати дітей, які цькують, адже деякі роблять це, тому що самі постраждали від насильства (вдома, у спортивній секції, в іншій школі тощо). У таких випадках вони можуть виміщати свій біль через знущання і приниження слабших за себе.

Деякі діти булять, щоб ловити на собі захоплені погляди оточуючих, а відчуття переваги над іншими приносить їм задоволення. До того ж, нападаючи на когось вони захищаються від цькування. Іноді такі діти дуже імпульсивні і не можуть контролювати свій гнів. У таких випадках справа нерідко доходить і до фізичного насильства.

Спробуйте повідомити про булінг людей зі школи, де це відбувається, або батьків дитини.

  ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ІНШИХ ЦЬКУЄШ ТИ

Зрозумій, булінг – це твої дії, а не твоя особистість. Ти можеш ними керувати та змінювати на краще. Пам’ятай, що булінг завдає фізичного та емоційного болю іншому, а тому подумай, чи дійсно ти цього прагнеш? Деякі речі можуть здаватися смішними та невинними, проте вони можуть завдати шкоди іншій людині.

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ, ЯКА ЦЬКУЄ ІНШИХ

Ми вже казали, що в ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони, а тому, коли ви дізнались про цькування у школі, не слід забувати про тих, хто ображає. Психологи зауважують, що дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу.

Відверто поговоріть з нею про те, що відбувається, з'ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що "всі так роблять", або "він заслуговує на це". Уважно вислухайте і зосередтеся на пошуці фактів, а не на своїх припущеннях.

Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як "хлопчики завжди будуть хлопчиками" або "глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства".

Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.

Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.

Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство. Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв'язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.

Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення. Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.

Пам'ятайте, що агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки.

 ВІЛ/СНІД – шляхи інфікування

Життя – це те, що людина більш за все намагається зберегти і менш за все береже. Життя – це багатство, дане кожному з нас батьками. І хочеться, щоб воно було довгим та щасливим. А це можливо тільки за умови міцного здоров’я. І, щоб бути здоровим потрібно його берегти.

З того часу, як було відкрито новий вірус, епідемія ВІЛ/СНІДу охопила весь світ і забрала понад 20 млн., життів. Більше половини нових випадків зараження ВІЛ реєструється серед людей віком від 15 до 24 років. Щодня у світі інфікується понад 6 тисяч юнаків та дівчат
    Що таке СНІД?
СНІД це хвороба, яка ослаблює організм людини настільки, що він більше не може чинити опір хворобам.
    СНІД це хвороба, яка ослабляє організм людини настільки, що він більше не може чинити опір хворобам.
   С-СИНДРОМ "Синдром" означає сукупність різних симптомів і хвороб.
   Н-НАБУТОГО Це означає, що він отриманий від когось ще, хто вже має вірус, що заподіює хворобу.
   І-ІМУННОГО Це захисна система нашого організму, яка захищає нас від хвороби.
   Д-ДЕФІЦИТУ Імунна система слабшає, звідси і "дефіцит". Вона не може більше « захищати тіло від хвороби.»
    Що таке ВІЛ?
   В-ВІРУС Вірус – це мікроорганізм, якого не можна побачити очима, або під мікроскопом. Він часто ховається в людському тілі багато років, перш ніж заподіє хворобу. Навіть коли людина здорова, він (вона) може передавати вірус іншим.
   І-ІМУННОГО ДЕФІЦИТУ Вірус руйнує імунну систему організму. Через деякий час, організм не може захистити себе від хвороби.
   Л-ЛЮДІНИ Вірус живе лише в людині, а не в тваринах або комарах.
    Шляхи інфікування
ВІЛ-інфікована людина – це носій вірусу, здатний заражати здорову особу. Вірус передається:
• при статевих стосунках з ВІЛ-інфікованою особою, коли через слизову оболонку статевих органів, прямої кишки чи ротової порожнини вірус проникає в організм статевого партнера;
• через кров, насамперед через спільні шприци та голки при внутрішньовенному введенні наркотичних речовин, а також забруднений кров'ю, нестерильний медичний інструмент;
• дитині від ВІЛ-інфікованої матері – інфікування відбувається під час вагітності, пологів чи годуванні грудним молоком.
Підступність ВІЛ-інфекції у тому, що після зараження людина може довгий час не відчувати ознак хвороби, вважати себе здоровою і водночас заражати інших – насамперед своїх сексуальних партнерів та партнерів по голці. Період безсимптомного носійства може тривати 8 – 10 і більше років, після чого розвивається СНІД.
    Збудник СНІДу найчастіше вражає:
• ін'єкційних споживачів наркотичних речовин, що користуються спільними шприцами, голками, при фасуванні наркотику та введенні його ін'єкційним шляхом;
• сексуальних партнерів ВІЛ-інфікованих, що не застосовують засоби індивідуального захисту – презервативи.
   Не виключена можливість ураження ВІЛ при порушенні правил гігієни при голінні, манікюрі, татуюванні та деяких інших косметичних процедурах, а також при медичних маніпуляціях, які супроводжуються пошкодженням цілісності шкіри чи слизових оболонок з використанням нестерильних інструментів. Правильна і своєчасна обробка косметичного приладдя та стерилізація медичного інструментарію (чи використання одноразового) забезпечують безпеку їх застосування.
Як вірус НЕ поширюється:
– через контакт з іншими рідинами тіла (сльози, піт, слина).
– через кашель, чхання, торкання, обійми, загальні тарілки або чашки, сидіння поряд з інфікованим, загальний душ або купання з ними.
– Через поцілунки. Через комарів, клопів або тварин.
– Через дотик до тіла померлого від СНІДУ.
Визначити інфекцію можна:
– у відповідь на проникнення вірусу, в організмі людини через 1-3 місяці утворюються антитіла. Їх поява є свідченням ВІЛ-інфекції, а виявляються антитіла за допомогою дослідження крові. Обстеження на СНІД проводяться в кабінетах довіри, де за бажанням це можна зробити анонімно.
– зразки донорської крові досліджуються комплексно на ВІЛ, віруси гепатитів В і С, сифіліс в діагностичних лабораторіях станцій переливання крові.
– вагітні жінки дворазово обстежуються на ВІЛ за добровільною згодою в жіночих консультаціях при взятті на облік та оформленні на пологи.
– в лабораторіях діагностики СНІДу обласних (міських) центрів профілактики СНІДу обстежують контингенти людей, що відносяться до груп ризику: це особи, що вживають наркотики ін'єкційним шляхом, ведуть безладні статеві стосунки або мають статеві контакти з ВІЛ-інфікованими чи хворими на СНІД.
Всі відомості стосовно ВІЛ-інфікованої особи є конфіденційними. Невідкладна медична допомога ВІЛ-інфікованим і хворим на СНІД надається в усіх лікувально-профілактичних закладах України
    Перебіг хвороби
   Перші симптоми хвороби спостерігаються в середньому через 1,5-3 місяці після інфікування. Це так звана гостра стадія ВІЛ-інфекції, і вона спостерігається не у всіх інфікованих. Для гострої стадії характерна тривала лихоманка, схуднення, нічне пітніння, збільшення лімфатичних вузлів. Продовжується недуга 2-3 тижні, і людина нібито одужує, проте вірус залишається в організмі і може інфікувати інших.
   Період безсимптомного вірусоносійства триває від кількох місяців до багатьох років (8 і більше). Протягом всього цього часу ВІЛ-інфікована особа почувається здоровою. Проте врешті вірус долає імунний захист і знижує опірність організму. Як наслідок, розвивається СНІД, який проявляється інфекційними хворобами, найчастіше це тривалі запалення легень (пневмонії), туберкульоз, вірусні хвороби (оперізуючий лишай, герпес, цитомегаловірусна інфекція), у деяких хворих розвиваються пухлини чи ураження нервової системи. Хвороба тягнеться кілька років, людина виснажується і гине.
    Хоча ефективних ліків від СНІДу ще немає, проте розроблено так звані антиретровірусні препарати, які впливають на рівень вірусу в крові, знижують його і цим значно подовжують життя ВІЛ-інфікованих, зменшують число смертей від цієї хвороби. Найкращим засобом запобігання зараження ВІЛ залишаються профілактичні засоби, дотримання та застосування яких дозволить виключити зі свого життя ризиковані миттєвості.
Чи можна вберегти себе від СНІДу?
На сьогодні ВІЛ-інфекція не має радикальних засобів лікування, тому головною зброєю в боротьбі з поширенням вірусу є попередження інфікування. У зв'язку з цим, необхідно:
• приймати правильні щодо свого здоров'я рішення, намагатися протистояти таким факторам ризику, як потреба експериментувати, самоутверджуватись під тиском з боку однолітків та наркодільців;
• уникати випадкових статевих контактів, бо чим більше сексуальних партнерів, тим вищим є ризик інфікування. Застосування презервативів значно знижує можливість інфікування партнера не тільки ВІЛ, але й збудниками венеричних захворювань, вірусних гепатитів.;
• сексуальні стосунки з особами, що вживають наркотики, здебільшого неконтрольовані і вже тому небезпечні.
• не застосовувати вже використані, брудні шприци та голки при введенні наркотиків.
• важливо знати, що вагітні ВІЛ-інфіковані жінки можуть запобігти народженню хворої на ВІЛ-інфекцію дитини, якщо вони якнайраніше звернуться в жіночу консультацію, для проведення профілактичного лікування.
 
   ВІЛ може торкнутися кожного, тому важливо надавати ВІЛ-інфікованим психологічну підтримку. ВІЛ – позитивна людина має право вести особисте життя, мати друзів, одержувати інформацію і освіту. Людина має право жити!

https://www.youtube.com/watch?v=njGlmzMpab4&ab_channel=%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D1%81%D0%BB%D0%BE%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0

                            

  Результати дослідження процесу адаптації учнів 1 класу до навчання у школі 2020 – 2021 н. р.

     Дане дослідження проводилось з метою визначення рівня адаптації дитини та вибору адекватних засобів психолого-педагогічної допомоги щодо попередження розвитку психоемоційних і соматичних розладів.

Для досягнення цієї мети були поставлені завдання:

- визначити характер психологічного комфорту учня у класі, його

емоційного стану;

- дослідити ефективність навчальної діяльності, засвоєння шкільних

норм поведінки, успішність соціальних контактів.

Для дослідження використовувались наступні методики:

-        Тест Керна-Йірасика «Діагностика готовності до школи» (Тест виявляє загальний рівень психічного розвитку, рівень розвитку мислення, вміння слухати, виконувати завдання за зразком, довільність психічної діяльності);

-        Проективна методика « Я у школі» ( виявлення дезадаптації першокласника);

-        Анкета для учнів (оцінювання рівня шкільної мотивації й адаптації);

Діагностичне обстеження проводилось протягом  жовтня.

У дослідженні брали участь 16 учнів ( 4 дівчаток і 12 хлопчиків). Загальна картина результатів дослідження подана у зведеній таблиці.

Аналіз результатів показав:

В 1 класі  навчається 16 учнів. Для більшості учнів процес адаптації проходить успішно. У деяких учнів є труднощі в адаптації. Ці діти потребують більш детального обстеження та участі у розвивальних заняттях, а також  індивідуальної роботи з психологом.

Імовірними причинами проявів дезадаптації визначено:

-        переважання ігрового мотиву діяльності, інфантилізм;

-        тривожність;

-        недостатній розвиток пізнавальних процесів;

-        несформованість вольової регуляції поведінки, довільності уваги на належному рівні.

Результати анкетування дітей першого класу показали, що:

Високий рівень шкільної адаптації  мають 8 учнів (50%);

Середній рівень шкільної адаптації – 6 учнів (37%);

 

Всім учням (100%) подобається в школі. 84% дітей завжди з радістю йдуть вранці до школи. 56% першокласників навіть прийшли б , якщо вчитель сказав би, що приходити всім необов’язково  і ці ж 47% хотіли б, щоб домашні задавали. 100% дітей мають в класі друзів, 90% подобаються однокласники, а 10% - не всі. Майже 80% першокласників діляться враженнями про школу зі своїми батьками. 95% учнів не хотіли б іншої вчительки і на питання:  « Чи хотіли б, щоб у школі залишились одні перерви?» - теж відповіли «ні».

Висновки:

 Таким чином ми можемо сказати, що 2 дітей (12%) потребують більш

детального обстеження , участі у групових заняттях, спостереженнях та індивідуальної роботи з психологом.

Враховуючи результати діагностики, для розробки психолого-педагогічної

стратегії адаптації дітей до навчання у школі та на основі індивідуального

підходу надані наступні рекомендації:

Вчителю :

1. Під час навчально-виховного процесу особливуувагу приділяти дітям «групи ризику» (за результатами тестування)   та дітям, вік яких не досягнув 6 років.

2. Враховувати отримані дані про стан здоров’я дітей при розсаджуванні та

фізичних навантаженнях з метою подальшого його збереження.

3. Провести індивідуальні та групові консультації для батьків з

проблем навчання, соціалізації, тощо.

4. Провести батьківські збори «Адаптація дитини до школи».

Батькам:

1. Приділяти дитині якомога більше часу. Спілкуватися з нею, грати,

обговорювати події, малювати, частіше цікавитись її думкою з приводу

чогось.

2. Поважати і  приймати дитину такою яка вона є, не

порівнювати з іншими дітьми, не нав’язувати їй прикладів.

3.  Допомагати дитині розвивати дрібну моторику м’язів руки . Для цього необхідно багато вирізати,малювати, зафарбовувати, складати невеликі за розміром деталі,зображення тощо.

4. Забезпечувати дотримання режиму дня.

5. Привчати до самостійності і відповідальності.

6.Підтримувати у дитини впевненість у своїх силах, високу самооцінку. Заохочувати найменші успіхи в навчанні й поведінці.

Психологу:

1. Сформувати корекційно-розвивальну групу.

2. Провести корекційно-розвивальну роботу з дітьми, у яких є труднощі в адаптації до умов навчання у школі.

3.  Розвивальні заняття провести протягом І семестру, з метою підвищення психологічної, соціальної адаптації дітей до шкільного навчання.

4. З метою аналізу ефективності психологічного супроводу адаптації першокласників провести вторинну діагностику наприкінці навчального року (квітень)

Результати групової психологічної діагностики "Адаптація п'ятикласників до навчання в школі"

                                                             Протокол групової психологічної діагностики

Дата проведення: 21.10.2021р.

Мета діагностики: вивчення психолого-педагогічних умов, що забезпечують адаптацію учнів 5-х класів.

Проблема(зміст): актуальність психолого-педагогічної підтримки і супроводу дитини на етапі переходу від початкової  до середньої освітньої ланки, створення умов для успішної адаптації і запобігання дезадаптації п’ятикласників.

Діагностичний інструментарій:

Анкетування «Адаптація п’ятикласників до навчання в школі»

Дидактична гра «Закінчи речення»

Тест «Моя самооцінка»

Характеристика вибірки: в анкетуванні взяли участь 22 учні.

Результати діагностики:

Психофізична адаптація (самопочуття, сон, апетит, настрій)

Психологічна адаптація (мотивація, пам’ять, увага)

Соціальна адаптація (спілкування з однолітками, батьками, вчителями)

Тривожність (самооцінка, хвилювання, зміни настрою)

Висновок.

Будь-які перехідні періоди життя і діяльності дітей викликають специфічні проблеми, що пов’язані зі зміною організації навчальної діяльності у середніх класах. Умови, які змінилися, пред’являють високі вимоги до інтелектуального і особистісного розвитку. Процес звикання до шкільних вимог і порядків, нового для п’ятикласників оточення, нових умов життя розуміється як адаптація.

У п’ятому класі діти переходять до нової системи навчання «класний керівник – учитель-предметник». Перехід з початкової у середню ланку співпадає зі своєрідною життєвою кризою – початком переходу від дитинства до молодшого підліткового віку. Більшість дітей переживає цю подію як важливий крок у своєму житті.

Що викликає стрес у п’ятикласників? Різкі зміни умов навчання, ускладнені вимоги. У цей період діти можуть стати невпізнанними: тривога, надмірна метушливість, боязкість, збудження охоплюють їх.

Рекомендації для вчителів.

·       Створити атмосферу доброзичливості і щирості, будувати стосунки зі школярами з врахуванням їх індивідуальності;

·       у роботі з дітьми враховувати фізіологічні перебудови організму характерні для раннього підліткового віку;

·       всіляко  будити активність, формувати більш високу зацікавленість у навчанні;

·       підвищувати почуття відповідальності через систему виховних заходів;

·       шкільному психологу провести цикл занять по згуртованості класу та розвитку рівня міжособистісного спілкування.

 З 27 вересня по 1 жовтня проходив Всеукраїнський тиждень з протидії булінгу. Що таке булінг? Чим він відрізняється від конфлікту дізнавалися учні 3-5 класів. Проведено бесіду з елементом тренінгового заняття "Як виглядає добра людина?" з учнями 1 класу. Учні молодшої ланки взяли участь у дидактичній грі "Хороший вчинок чи поганий".

 

Поради вчителю: як адаптувати першокласників до навчання в НУШ

 Корисні матеріали для адаптації учнів до навчання.

Початок навчання у школі – стрес для дитини, один з найбільш відповідальних моментів у житті. А заклад освіти – новий величезний світ, до якого треба звикнути. Звикнути до школи не так просто, адже мова йде не лише про новий режим, обов'язки та плани, а й про розширення меж спілкування, нові стосунки, неочікувані життєві ситуації, незвичні емоції. Статистика говорить, що тільки 50% дітей встигабть адаптуватися до нових умов протягом півроку. Тому адаптації першокласників в умовах НУШ приділяється окрема увага. 

Загалом проблеми, які можуть виникнути під час адаптації першокласників до школи можна умовно поділити на три групи:

• психологічну – звикання до нових вимог;
• біологічну – звикання до нового режиму;
• соціальну – входження до учнівського колективу.

Що ж має зробити вчитель для того, що адаптаційний період першокласників НУШ пройшов успішно?

1.    Перш за все – дбати про інтереси дитини, сприймати її як рівноправного партнера.

2.    Створити сприятливий психологічний клімат у класі.

3.    Створювати атмосферу успіху.

4.    Допомогти дитині усвідомити себе як особистість, розвивати адекватну самооцінку.

5.    Розвивати мотивацію учня.

6.    Розвивати важливі психологічні якості: ініціативність, працездатність, самодисципліну, відповідальність, вміння розподіляти свій час. 

7.    За необхідності проводити корекційну роботу (звісно, спільно зі психологом).

8.    Забезпечити простір для виявлення здібностей дитини: художніх, творчих, інтелектуальних, спортивних тощо.

9.    Здійснення психологічної підтримки, особливо у випадку вираженої дезадаптації. 

10. Забезпечення індивідуального підходу до дитини.

Також учителям НУШ рекомендують акцентувати увагу на успіхах дитини, ніколи не вдаватися до групової критики, порівнювати результати роботи тільки з попередніми роботами учня, використоувати наочність та ігрові методи навчання. І головне – завжди проводити заняття з позитивними емоціями. 

Звісно, велику роль у тому, як швидко дитина звикне до школи, відіграють і батьки. Втім, вони далеко не завжди точно знають, як варто діяти. У такому разі вчителю варто з самого початку, ще на перших зборах, звернути увагу батьків на проблеми, які можуть виникнути у майбутньому. Також додатково варто розробити пам'ятку, до якої батьки можуть звертатися у складних ситуаціях.;

1.    Пояснити дитині, для чого вона має ходити у школу, розповідати про неї.

2.    Встановити режим дня.

3.    Розказати дитині, що вона завжди може звернутися до вчителя з запитанням.

4.    Пояснити, що у школі існують правила, яким варто слідувати.

5.    Сформувати правильну самооцінку.

6.    Розвивати комунікабельність.

7.    Розвивати та підтримувати бажання вчитися.

8.    Слухати дитину, давати поради.

9.    Взаємодіяти зі вчителем та психологом.

АДАПТАЦІЯ УЧНІВ П'ЯТОГО КЛАСУ ДО НАВЧАННЯ В ОСНОВНІЙ ШКОЛІ

Упродовж усього життя нам (і дорослим, і дітям) доводиться адаптуватись до різних ситуацій. Переступаючи поріг школи, дитина також увесь час адаптується: до дітей, до вчителів, до уроків, до нового режиму дня. Одним зі складних адаптаційних періодів є навчання у 5-му класі

Перехід із молодшої школи до основної пов’язаний із внесенням змін у динамічні стереотипи спілкування, діяльності, а також зі збереженням окремих компонентів попереднього соціального досвіду.

Адаптація дитини до навчання в середній школі відбувається не одразу. Це досить тривалий процес, пов’язаний зі значним навантаженням на всі системи організму.

Як свідчить аналіз, учителі, які викладають у 5-х класах, часто не бачать різниці між п’ятикласниками й іншими школярами основної школи. І як результат – завищені вимоги до цих учнів, зниження рівня навчальних досягнень, мотивації навчання. Такий підхід до навчання може ускладнити процес адаптації школярів.

Здається, тільки-но діти і батьки адаптувалися в початковій школі, як необхідно переходити до п’ятого класу, до середньої школи. На жаль, у цей період (10-11років) у дітей втрачається інтерес до навчання. Для учнів 5-го класу багато що стає новим і непізнаним: нові вчителі, нові предмети, форми навчання, а іноді і однокласники. Звичайно ж, є діти, які легко й вільно вливаються в шкільну систему вимог, а є діти, які відчувають потребу в допомозі вчителів, батьків, психолога. Відвідуючи уроки у 5-му класі я побачила що, п’ятикласникам у школі цікаво: вони прагнуть бути активними, розумними, вони хочуть щоб їх побачив, оцінив новий учитель і помітив у них усе найкраще.  

Але ж і ми, вчителі, також проходимо період адаптації: нам потрібно запам’ятати нових учнів, вивчити їхні особливості, переключитися на роботу з п’ятикласниками, враховуючи основні психологічні особливості дітей цього віку. І чим швидше ми, вчителі, і учні знайдемо ті спільні шляхи, тим швидше пройде адаптація в учнів 5-го класу. А це є (я маю на увазі спільні шляхи):

- вміння вчителя ставити посильні вимоги зі свого предмета;

- уміння класного керівника згуртувати колектив, сформувати культуру поведінки й навички спілкування;

- уміння учнів реально оцінювати свої можливості.

Більшість дітей переживає перехід у основну школу як важливий крок у своєму житті. Деякі пишаються тим, що вони подорослішали, інші мріють розпочати «нове життя». Адаптація у 5-му класі багато в чому схожа з адаптацією у 1-му класі.

Що викликає стрес у п’ятикласників? Різкі зміни умов навчання, різноманітні та більш ускладнені вимоги, які ставлять до дітей середньої навчальної ланки, навіть зміна «статусу» у початковій школі на «наймолодшого» у середній – все це є досить серйозним випробуванням. У цей період діти можуть стати невпізнанними: тривога, боязкість чи, навпаки, розв’язність, надмірна метушливість, збудження охоплюють їх. У зв’язку з цим у них може знизитись працездатність, вони можуть стати забудькуватими, неорганізованими.

П’ятикласники пристрасно бажають добре вчитися, щоб радувати оточуючих. Але, зіткнувшись з першими труднощами, часто розчаровуються.

Усі зазначені причини нерідко виступають не ізольовано, а спільно, поєднуючись у досить складні комбінації, і потребують зазвичай спільної активної роботи не тільки психолога й педагога, а й батьків, а головне – самого підлітка.

Забезпечення наступності є однією з основних умов успішної адаптації молодших школярів до навчання в основній школі та важливою передумовою успішного навчання у 5-му класі. Для розв’язання проблем наступності в навчально-виховному процесі, особливо в період адаптації молодших школярів до нових умов навчання у 5-му класі, адміністрації, учителям, батькам необхідно:

-         ураховувати індивідуальні та психологічні особливості 10-11-річних школярів;

-         постійно спиратись на попередні знання, уміння та навички і на основі зазначеного забезпечувати їх удосконалення, осмислення вже на новому, вищому рівні;

-         здійснювати обов’язкову підготовку школярів до засвоєння нових навчальних компетентностей;

-         забезпечити систему взаємозв’язків у змісті, формах і методах педагогічного процесу, оптимальне співвідношення та зв’язок між окремими етапами навчального процесу;

-         створювати освітньо-дидактичні ситуації, в яких дитина почувала б себе невимушено, комфортно, не боялась розкривати світ власних емоцій;

-         забезпечити систему оптимальних вимог до знань і поведінки учнів, їхніх моральних якостей, форм і методів роботи з ними на всіх етапах навчання;

-         упроваджувати засоби стимулювання та заохочення дітей до пізнавальної діяльності;

-         розвивати рефлексивні вміння дивитись на себе з «боку»;

-         формувати навички самоконтролю й самооцінки:

-         аналізувати причини неуспішного адаптаційного періоду;

-         запроваджувати способи, спрямовані на подолання труднощів у навчанні учнів 5-х класів.

 Отже, успішній адаптації учнів 5-х класів до навчання в основній школі сприятимуть цілеспрямована координація дій учителів, їхній професіоналізм і досвідченість.

  

Методичні поради для вчителів основної школи

 Знайомитися з програмою та методикою роботи в початкових класах і спиратись на неї.

Зберігати й розвивати традиції, які склались в учнів у процесі навчання в початкових класах.

До початку роботи з дітьми ознайомитися з ними, систематично вивчати їх і використовувати одержані дані у процесі роботи.

Забезпечити єдність вимог до учнів.

Забезпечити поступовий перехід на предметну систему викладання, нову побудову уроків, нові методи та прийоми роботи, нові вимоги до дітей тощо.

Розвивати в учнів уміння й навички самостійної роботи.

Продовжувати розвиток творчого мислення учнів.

Забезпечити поступальний рівномірно висхідний характер навчально-виховного процесу учнів з урахування вікових та індивідуальних особливостей школярів.

Виявляти й розвивати індивідуальні нахили та інтереси учнів, їхні творчі здібності. Проводити профорієнтаційну роботу.

Забезпечити міжпредметні зв’язки.

Постійно підтримувати зв’язки з колегами з метою взаємодопомоги в роботі та обміну досвідом.

Підтримувати зв’язки з учителями початкових класів.

Протягом першого місяця навчання дітей у 5-му класі не писати зауважень у щоденники, проводити оцінювання на користь дитини, більшість уроків на початку навчального року будувати на повторенні.

Дозувати навчальне навантаження та обсяг домашнього завдання, а також знизити їх до мінімуму у вихідні дні.

Поглиблювати свої знання з проблемами забезпечення принципу наступності в педагогічному процесі.

 

Поради вчителям, які працюють у 5 класі

Перехід учнів з початкової школи до середньої викликає зростання стресового навантаження як на самих учнів, так і на їхніх батьків. Це пов'язано з появою нового класного керівника, нових вчителів, предметів, кабінетною системою навчання та ще й співпадає з віковими змінами — вступом дитини у підлітковий вік. Для учня і для учнівського колективу перехід у п'ятий клас може стати початком нового життя, нових успіхів, розкриттям нових граней характеру, власних здібностей, прихованих ресурсів.

 

У 5 класі змінюються умови навчання: з'являється класний керівник та вчителі з різних предметів. Цей період є досить сприятливим для адаптації школяра до нових умов навчання. Діти чекають змін на краще, бажають стати дорослішими, налагодити взаємини з учителями, робити так, щоб дорослі пишалися ними, були задоволені, «не засмучувались».

 

Основне новоутворення цього періоду — відкриття нового рівня самоусвідомлення, «Я-концепції»: бажання зрозуміти себе, свої здібності й особливості, свою схожість та відмінність від інших, свою унікальність і неповторність, формується система самооцінок. Це — найважливішій період для розвитку повноцінного спілкування.

 

Психічне здоров’я, його основні ознаки

Значення здоров’я в житті кожної людини та суспільства набуває сьогодні все більшої ваги.

Проблематика його в сучасному суспільстві розглядається в контексті стану навколишнього середовища, соціально-економічного статусу, умов праці та побуту, способу життя.

Сьогодні ми не будемо розглядати жодних психічних патологій, в полі нашої уваги буде людина, яка вважається здоровою, але, тим не менше, досить часто страждає від стресів і негативних емоцій.

«Здоров’я є умовою гармонійного розвитку людини і в той самий час показником рівня соціально-економічного розвитку суспільства.» О. М. Анохін

Психологічно здорова людина – це перш за все людина спонтанна і творча, життєрадісна і весела, відкрита і така, що пізнає себе і навколишній світ не лише розумом, але і відчуттями, інтуїцією. Вона повністю приймає саму себе і при цьому визнає цінність і унікальність людей, що оточують її. Така людина покладає відповідальність за своє життя перш за все на саму себе і отримує уроки з несприятливих ситуацій. Її життя наповнене сенсом, хоча вона не завжди формулює його для себе. Вона знаходиться в постійному розвитку і, звичайно, сприяє розвитку інших людей. Її життєва дорога може бути не зовсім легкою, а інколи досить важкою, але вона адаптується до умов життя, що швидко змінюються. І що важливе – вміє знаходитися в ситуації невизначеності, довіряючи тому, що буде з нею завтра. Таким чином, можна сказати, що «ключовим» словом для опису психологічного здоров’я є слово «гармонія», або «баланс». І перш за все це гармонія між різними складовими самої людини: емоційними і інтелектуальними, тілесними і психічними тощо.

Оскільки кінцевим підсумком високорозвиненої особи є психологічне благополуччя, тому для комплексного розвитку потрібно знати основні складові психічного здоров’я і благополуччя. Їх усього шість.

1. Першою і найважливішою складовою є прийняття себе як людини, гідного поваги. Це центральний ознака ментального здоров’я людини.

2. Уміння людини підтримувати позитивні, теплі, довірчі відносини з іншими. Люди з такими якостями мають вищий потенціал до любові і дружнім відносинам.

3. Автономність – це незалежність і здатність людини регулювати свою поведінку зсередини, а не чекати похвали або оцінки себе з боку оточуючих. Це здатність, завдяки якій людина може не дотримуватися колективних вірувань, забобонів і страхів.

4. Екологічна майстерність – здатність людини активно вибирати і створювати власне оточення, яке відповідає його психологічним умовам життя.

5. Наявність мети в житті – упевненість в наявності мети і сенсу життя, а також діяльність, спрямована на досягнення цієї мети.

6. Самовдосконалення – мало досягти тих характеристик, які були описані вище, важливо розвивати власний потенціал. Тобто повинна бути потреба реалізації себе і власних здібностей. Важливим аспектом ставлення до себе, як до особистості, здатної до самовдосконалення, є також відкритість новому досвіду.

За великим рахунком, психічне здоров’я залежить від стану нашого тіла, психіки і соціального оточення.

Будьте завжди в гарному настрої. Посмішка, сміх це також показники здоров’я, стабільності, успіху в житті і в бізнесі. З ними легше подолати неприємності.

А тепер перевірте, чи є у вас почуття гумору.

На кожне питання тесту на почуття гумору відповідайте «так» або «ні».

1. Чи Любите ви сміятися?

2. Чи вмієте ви з гумором виходити з неприємних ситуацій?

3. Чи згодні ви з думкою, що шлюб сама смішна річ на світі?

4. Смієтеся ви наодинці з самим собою, коли читаєте або дивіться по телевізору що-небудь смішне?

5. Якщо ви помітили, що вас обманюють, чи можете ви не показати вигляду?

6. Розповідають ваші рідні, друзі анекдоти, веселі історії?

7. Якщо ви перебуваєте в компанії, то хочете виглядати самим дотепним, бути в центрі уваги?

8. Коли ви в поганому настрої, не дратує вас сміх оточуючих?

9. З усіх жанрів кіно Ви обираєте комедію?

10. Вважаєте ви себе людиною з почуттям гумору?

Якщо ви відповіли “так» на 6 і більше питань, то з почуттям гумору у вас усе в порядку. І це, безумовно, допомагає вам навіть у найважчі моменти.

Якщо ж у вас 5 відповідей «так», то ви, мабуть, занадто серйозно, а можливо, навіть песимістично дивитесь на життя. Може, не варто приймати проблеми, , неприємні несподіванки так близько до серця? Насправді мало що в житті варте важких переживань. Тому більше посміхайтеся! Здоров’я Вам!

Як вберегтися від стресу під час епідемії

На останні події в Україні і світі кожен реагує по-різному. І точно є частина людей, в яких інформація про поширення коронавірусу викликає певну тривогу. Не стресувати від цих подій складно. І, звісно, вся та реакція, яка відбувається в суспільстві, часто ще більше підсилює нашу невпевненість у тому, що буде завтра.

Тож як повертатися в той стан, в якому можна пережити цю всю паніку і стрес більш-менш спокійно?

Перше,варто пам’ятати про те, що все це минеться.

Другий момент– пам’ятайте, що ми не можемо нічого контролювати. Можемо рівно стільки, скільки залежить від нас, а впливати на якісь величезні процеси ми точно не можемо.

Третє– пам’ятайте про те, що важливо пригадати, ким ми є і які елементи дій, внутрішніх переконань, які установи і вірування повертають нас до самих себе. Наприклад, ви точно знаєте, що в будь-якій ситуації ви будете ходити на роботу, або ви точно знаєте, що в будь-якій ситуації ви вранці будете пити каву, або в будь-якій ситуації (стресовій або дуже скрутній) будете дзвонити своїй подрузі або говорити з мамою. Повертайтесь до цих маленьких корінчиків, які вас тримають у стані спокою. Подумайте, що це можуть бути за корінці. Можливо, справді кава, спілкування з дітьми, перегляд якогось спокійного фільму, передачі або прочитання книги. Ці невеличкі ритуали будуть повертати вас до стану спокою і допомагатимуть проживати стресову ситуацію.

Четверте– звертайте вагу на свій стан, свою тривогу, тому що ваша тривога передається дітям. Це як у літаку: спершу — маску на себе, далі — маска дітям. Саме так, ви повинні піклуватися про себе і свою стабільність, оскільки через неї стабільно будуть відчувати себе діти. Якщо ви бачите, що тривожаться ваші діти щодо цього всього, ви можете запропонувати їм ті самі вправи, традиції, які їх будуть повертати до спокійного стану: чаювання, перегляд мультфільмів, спільні ігри, проведений разом час. Те, що буде їх заспокоювати.

П’яте– пам’ятайте, що вам важливо зберігати тверезе мислення і світлу голову. Не приймайте імпульсивних рішень. У стані стресу, неспокою, обов’язково з’являється реакція — втікай, нападай або завмирай. Так реагує наш мозок. Важливо нагадувати собі повертатися не до імпульсивних реакцій, а до того: "стоп, що я зараз можу контролювати, а що ні. Де я повноправний щось робити, а де ні". Намагайтесь не діяти імпульсивно, базуючись лише на цих реакціях: кудись бігти, втікати або взагалі нічого не робити. Беріть для себе якусь паузу. Якщо ви приймаєте будь-яке важливе рішення: переїзд, зміна дому, ще щось – пам’ятайте, що важливо "переспати" з цією думкою, взяти час на роздуми, порадитись з іншими, поділитись цією думкою. Але не робити імпульсивних рішень.

Що робити, щоб допомогти собі пережити паніку?

Ось кілька порад:

1. Під час епідемії дотримуйтесь рекомендацій ВООЗ.

Знання про те, як правильно поводитися у критичній ситуації, знижує тривогу.

2. Намагайтеся не блокувати свої почуття.

Боятися – нормально, відчувати безсилля, сумувати – теж. "Відключити почуття" означає перестати бути в контакті з собою. А це значить, рано чи пізно почуття дадуть про себе знати, тільки їхня сила може стати деструктивною. Легалізація негативних емоцій знижує напругу, психіка перестає "викручуватися" від необхідності постійно тримати почуття під замком.

3. Що робити, якщо тривога зашкалює?

Поглинаючи велику кількість інформації, ми піддаємося так званій соціальній тривозі. Завдяки інтернету і соцмережам, події, що відбуваються на іншому кінці планети, сприймаються так, ніби вони відбуваються у нас вдома. Така розмитість кордонів посилює занепокоєння і почуття незахищеності. Справитися з ними допоможе елементарна інформаційна гігієна. Намагайтеся обмежити кількість інформації, яку ви споживаєте, зменшіть кількість часу, проведеного за читанням новин і в соцмережах. Оберіть ті джерела інформації, яким довіряєте, і відправте у бан тих, хто розганяє паніку.

4. Знаходьте час тільки для себе і наповнюйте себе ресурсом.

Цей пункт особливо важливий для батьків, які перебувають на карантині з маленькими дітьми. Турбота про тих, хто від нас залежить – складна фізична і емоційна робота, яка вимагає багато ресурсів. Якщо їх не поповнювати, ваш ресурс швидко вичерпається, і ви відчуєте емоційне вигорання. Створіть свій власний щоденний ритуал – займіться тим, що приносить вам задоволення. Спорт, будь-які види творчості, улюблене кіно просто відпочинок підійдуть. Головне – щоб у цей час вас ніхто не чіпав і ви могли розслабитися на самоті.

5. Сон.  Фізичні навантаження. Регулярна здорова їжа. Задоволення.

Всі ці речі здаються банальними, але допомагають справлятися навіть з сильними стресами. Недостатній сон і погана його якість – один з головних супутників депресії. А безперервний (бажано не менше 8 годинний) сон піднімає настрій, зміцнює пам'ять і знижує больові відчуття.

Автор популярної книги "У пастці депресії" Алекс Корб пояснює, як під впливом сильного або тривалого стресу порушується робота мозку і формується "спадна спіраль" депресії.

"Зменшити ефект стрес-факторів можна по-різному: фізичною активністю, прийняттям рішень, поліпшенням гігієни сну, споживанням екологічно чистих продуктів, проявом почуття подяки по відношенню до оточуючих і розвитком соціальних зв'язків", – зазначає він.

Рекомендую прочитати цю книгу повністю, в ній багато корисних порад про те, як впоратися з депресивними і тривожними станами. До речі, додатковий час для читання і навчання може стати непоганим бонусом під час карантину.

Цей період пройде і ми його будемо скоро згадувати як те, що впливало на нас і давало певні випробування. Все обов’язково пройде і будемо це оцінювати з іншої точки зору. Зараз важливо зберігати себе, своє "я", свою основу, опиратися на свої внутрішні сили для того, щоб стійко пережити цей стрес. Бережіть себе, і бережіть своїх дітей, і не піддавайтесь паніці

Практичні рекомендації вчителям та батькам для роботи з дітьми з ООП

Соціально-психологічна служба

! Наказ МОН від 22.05.2018 № 509 "Про затвердження Положення про психологічну службу у системі освіти України"

! Лист МОН № 1/9-487 від 07.08.2018 року Про пріоритетні напрями роботи психологічної служби у системі освіти на 2018/19 н.р.

! Наказ МОН № 609 від 08.06.2018 року Пpo затвердження Примірного положення про команду психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами в закладі загальної середньої та дошкільної освіти

! Лист МОН від 18.05.2018 № 1/11-5480 "Методичні рекомендації щодо запобігання та протидії насильству"

Робота психологічної служби

26 березня  на методичному об'єднанні класних керівників було місце і для творчості. У тісному, дружньому колективі ми мали змогу розповісти про себе, про свої цінності, про те, чого боїмося і у що віримо. Робота була продуктивною, а позитивна атмосфера сприяла творчому саморозкриттю. Дякую учасникам)

28 лютого відбулося чергове засідання підліткового клубу "Він і Вона". Ми мали чудову нагоду поринути у світ непізнаного, пригод і відкриттів, дослідити наш внутрішній світ за допомогою нового методу - метафоричних асоціативних карток (МАК). Нові враження отримано:)!

В рамках місячника правових знань психологічною службою школи були проведені бесіди "Права і свободи дитини", "Знай свої права і обов'язки", години спілкування "Ми народжені, щоб нести відповідальність за своє життя", "Правила шкільної поведінки", правовий брей-ринг "Подорож країною Права", елемент тренінгового заняття "Ми різні,але всі рівні".

30 листопада відбулося засідання підліткового клубу "Він і Вона" з елементами тренінгового заняття "Спілкування - це взаєморозуміння". Тренер - Наталія Стасюк. Саме такі спільні заняття та спілкування дозволяють знайти взаєморозуміння та просто приділити більше часу для своїх людей, які разом з тобою майже цілий день, місяць, рік-однокласниками.

16 листопада - День толерантності! Людина, яка робить інших щасливими, не може бути сама нещасною. Учні молодших класів спілкуватися на тему доброти, терпимості, ввічливості та вчилися спілкуватися без слів.

+2

Всеукраїнська акція "16 днів проти насильства" підходить до свого логічного завершення. 

У нашій школі теж проведено ряд заходів: години спілкування, профілактичні бесіди, діагностичні 

дослідження,конкурс "Наші долоньки проти насильства", колаж "Я маю право", створено дерево

 доброти "Дитинство без насильства".

+8

З лідерами учнівського парламенту « Сузір’я»  було проведено тренінгове заняття на тему: «Лідерство та активна життєва позиція»

Мета: виховати в учнів впевненість у собі та лідерські якості; розвинути комунікативні здібності; покращити вміння ставити  питання та вміння відповідати на питання; покращити вміння висловлювати свою думку.

_________________________________________________

13 жовтня 2017 року

Батьківські збори в 11 класі 

«Підлітки та віртуальна реальність»

Мета проведення батьківських зборів:

- профілактика захворювань, пов'язаних з роботою на комп'ютері

Завдання:

- формування потреби здорового способу життя і розуміння значення здоров'я для розвитку гармонійної особистості,

- допомогти батькам усвідомити необхідність бесіди з дитиною про небезпечний вплив комп'ютера;

- інформувати дітей і батьків про шкоду і користь комп'ютера,

- розвивати усвідомлене негативне ставлення до шкоди комп'ютера.

Психолого-педагогічні рекомендації профілактики Інтернет-залежності в дітей та підлітків

   Для профілактики комп'ютерної залежності у дітей батьки можуть керуватися психолого-педагогічними рекомендаціями:

1. Привчайте дитину правильно ставитися до комп'ютера: як до технічного пристрою, за допомогою якого можливо отримати знання і навички, а не як до засобу отримання емоцій.

2. Не дозволяйте дитині у віці 3-5 років грати у комп'ютерні ігри.

3. Розробляйте з дитиною правила роботи за комп'ютером: 20 хв. комп'ютерної гри, З0 хв. заняття іншими видами діяльності.

4. Не дозволяйте дитині їсти і пити біля комп'ютера.

5. Не дозволяйте дитині грати в комп'ютерні ігри перед сном.

6. Домовляйтеся з дитиною виконувати ці правила.

7. Обговорюйте з дитиною покарання у разі, якщо дитина порушить домовленість.

8. Помічайте, коли дитина дотримуєть­ся ваших вимог, обов'язково скажіть їй про свої почуття радості та задоволення. Таким чином закріплюється бажана поведінка.

9. Не використовуйте комп'ютер як засіб для заохочення дитини. Під час хвороби і вимушеного перебування вдома комп'ютер не повинен стати компенсацією.

10. Допомагайте дитині долати негативні емоції, які завжди присутні в житті кожної людини (розчарування, сум, образа, агресія тощо), і які можуть підштовхнути дитину отримати полегшення за комп'ютерною грою.

   І ще пам’ятаймо: комп’ютер сам по собі не є злом. Молодій людині потрібно вміти ним користуватися та працювати з Інтернетом як із джерелом нової інформації. Але у всьому потрібно знати міру.

Батькам варто частіше цікавитися реальними успіхами дитини, ніж віртуальними. Його треба періодично підтримувати, давати стимул до руху, досягнення поставлених цілей, вчити і розповідати про життя, що має місце поза домом і комп'ютера. Все життя складається з дрібниць, і в силах батьків та вчителів зробити їх для дитини приємними і цікавими, зацікавити його чимось в реальному світі. Коли він це відчує, побачить увагу і підтримку дорослих, то зрозуміє, що жити без комп'ютера теж можна.

_______________________________________________

Булінг в учнівському середовищі

Булінг (англ. bully — залякувати, цькувати)  —  прояв агресії з подальшим залякуванням особистості і появою можливості її повного підпорядкування собі і своїм інтересам.

КІБЕР-БУЛІНГ - це новітня форма агресії, що передбачає жорстокі дії з метою дошкулити, нашкодити, принизити людину з використанням інформаційно-комунікаційних засобів: мобільних телефонів, електронної пошти, соціальних мереж тощо.

Реальний булінг - це ситуація в шкільному дворі, де старші чи сильніші діти тероризують молодших.

Реальний буллінг, на відміну від кібер,  закінчується, коли дитина приходить із школи додому. Віртуальний терор продовжується і вдома. На відміну від реального цькування, для кібер-булінгу не потрібно мати перевагу в силі чи соціальному статусі, достатньо мобільного телефону чи комп’ютеру, плюс бажання тероризувати, продовжується і вдома

Причини булінгу:

   - у навчанні,

  - суспільному житті,

  - від тиску та жорстокого  поводження батьків чи інших дорослих,

  -  при недостатній увазі з боку дорослих;

  -  як крайній засіб, коли учень вичерпав всі інші можливості для задоволення своїх потреб,

 - у випадках, коли учні протестують проти певних правил, виражаючи невдоволення, прагнучи зруйнувати дещо в своєму оточенні.

Діти, що стали жертвами булінгу,  проявляють наступні (у тому числі патологічні) особливості поведінки: 

• прикидаються хворими, щоб уникнути походу до школи; 

• бояться одні йти до школи і зі школи, просять проводити їх на уроки, спізнюються;
• поведінка і темперамент змінюються; 

• явні симптоми страху, що полягають у порушеннях сну і апетиту, нічному крику, нервовому тику, відлюдкуватості і скритності; 

• виявлення рваного верхнього одягу або пошкоджених речей; 

• часті прохання дати грошей, злодійство; 

• зниження якості навчання, втрата інтересу до улюблених занять; 

• постійні ссадини, синці та інші травми; 

• мовчазливість, небажання йти на розмову; 

• як прояв крайнього ступеню: суїцид. 

Рекомендації дітям, які стали жертвою булінгу:

1. Зберігай спокій, дій хоробро та обійди ситуацію.

2. Стримуй гнів.

3. Говори спокійно і впевнено - дай агресору можливість зупинитися.

4. Звернися по допомогу до дорослого, якому довіряєш (це може бути вчитель, психолог чи соціальний педагог).

5. Повідом про булінг когось із дорослих анонімно.

6. Поговори про це з своїм братом, сестрою, знайомими.

7. Відійди в сторону. Це не ознака слабкості!

8. Усунь провокативні фактори.

Рекомендації вчителю:

·        Стежте за груповою динамікою класу, щоб вчасно виявити випадки булінгу та реагувати на них.

·        Якщо ви вважаєте, що дитина стала жертвою булінгу – перш за все переконайтеся, що це дійсно цькування, а не локальний конфлікт.

·        Заохочуйте дітей розповідати про свої проблеми вам, або своїм батькам.

·        Заохочуйте батьків виявляти проблеми спілкування та взаємодії дитини в колективі, звертатись до тих, хто може допомогти.

·        Для вирішення ситуації варто працювати не лише з дитиною, яка стала жертвою боулінгу, чи з переслідувачем, але й з усі класом.

_________________________________________________

КОЛИ У КЛАСІ  НАВЧАЄТЬСЯ УЧЕНЬ
З ОБМЕЖЕНИМ СЛУХОМ

 Коли діти з порушенням слуху намагаються вчитися у гучному недружньому до їх потреб оточенні їхні навчальні можливості значно знижуються. Намагання почути урок у подібних умовах буде схоже на спробу скласти пазл, коли половина його складових відсутня. Але якщо належні розумні пристосування будуть забезпечені, такі діти зможуть насолоджуватися шкільним життям і досягати вершин так само, як і їхні ровесники зі звичайними слуховими можливостями.

Кілька пропозицій для зменшення рівня фонових шумів

- Тримайте вікна зачиненими, у випадку сильних вуличних звуків.

- Вимикайте кондиціонери під час навчання.

- Наполягайте на тому, щоб учні не розмовляли під час усних презентацій.

Кілька порад вчителю, як допомогти дитині з ураженням слуху

· Під час уроків використовуйте наочні демонстраційні матеріали.

· Пишіть основні моменти на дошці.

· Надавайте роздаткові матеріали з важливою інформацією з теми.

· Говоріть голосно, чітко та рівно.

· Перед тим, як починати розмову чи опис завдання приверніть увагу всіх дітей.

· Не змінюйте тему раптово, без попередження.

· Під час викладання повертайтеся обличчям до дітей.

· Говоріть повільно і повторюйте основні моменти іншими словами (перефразовуйте).

· Дозвольте використовувати диктофони.

· Забезпечте подачу інформації, завдань на електронних носіях.

· Посадіть учня разом з однокласником (другом), щоб, в разі необхідності, той надав йому допомогу.

· Не забувайте про засоби безпеки в надзвичайних ситуаціях в класі та школі для цієї групи дітей.

Так просто бути добрим. Потрібно тільки уявити себе на місці іншої людини, перш ніж почати його судити. (Марлен Дітріх)
_________________________________________________

02.11.2017 р. відбулося заняття з елементами тренінгу в підлітковому клубі «Він і Вона»  з учнями 8 -  9 класів.

Тема «Мій світ»

Мета:

- вихід негативу в адекватних формах;
- опрацювати свої почуття і думки;
- навчитися самоконтролю;
- розвинути творчі здібності;
- підвищити самооцінку;
- розвивати творчі та пізнавальні навички.

Рекомендації як позбутися образи.

1. Самий очевидний спосіб: пробачити – забути образу, відпустити її . І хоча це легше сказати, ніж зробити, не забувайте про це найефективнішому способі. Цей спосіб підходить високо духовним людям або щиро і глибоко віруючим.

2. Адекватно відповісти кривдникові – теж вихід для людей рішучих і сміливих.

3. Якщо вас образили рідні люди, не мовчіть і не зривайте на них роздратування, а спробуйте поговорити по душам .

4. Елементарний спосіб: перевести образи і злість в роботу м’язів, в фізичні вправи . Тут нам допоможе і прибирання квартири, і ремонт, і відвідини басейну, і пробіжка по парку, і робота на садовій ділянці.

5. Складніший спосіб психологічної самотерапії – метод спрямованого уяви . Він підійде для людей нерішучих, але з розвиненою уявою. Закрийте очі і постарайтеся відчути, де у вашому тілі засіла образа, як вона виглядає. Приміром, комусь вона здасться їжачком, який засів в печінці, іншому змією, пригрівшись біля серця або просто безформною масою десь в животі варто намагатись позбутись від неї.

Яким би із запропонованих способів ви не скористалися, мета у всіх одна – розчинити образу, перетворити її в інше почуття або відпустити від себе.

Життя надто коротке, 

щоб зберігати образи. 

 _________________________________________________

Робота "гарячої лінії"

·         організація роботи Національних „гарячих ліній” з питань запобігання торгівлі людьми, запобігання насильству та захисту прав дітей

·         надання консультацій з питань виїзду за кордон з метою працевлаштування, навчання, одруження тощо та з питань насильства й захисту прав дітей

·         надання психологічної допомоги потерпілим від торгівлі людьми та насильства

·         постійне ведення та оновлення бази даних для надання консультацій по проблемі торгівлі людьми

·         розробка та видання інформаційних та методичних матеріалів для консультантів телефонів довіри та „гарячих ліній”

·         організація та проведення тренінгів, круглих столів, семінарів, конференцій та інших заходів для консультантів телефонів довіри та „гарячих ліній”

·         надання консультацій по електронній пошті з питань виїзду за кордон з метою працевлаштування, навчання, одруження тощо та з питань насильства

Національна "гаряча лінія" з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації 0 800 500 335 або 386 (короткий номер з мобільного).

Національна дитяча “гаряча лінія”  0 800 500 225 або 772 (для дзвінків з мобільного).

 _________________________________________________

24.11. 2017 р., Відбувся батьківський всеобуч з батьками учнів 8- го  класу.

Здоров'я — це повнота духовного життя, радість, ясний розум.

Твоє здоров'я — у твоїх руках.

В. О. Сухомлинський

Мета:

•    звернути увагу батьків на виховання і розвиток потреби у здоровому способі життя, збереження і зміцнення фізичного та психічного здоров’я дітей;

•    формувати в батьків потребу в залученні дітей до занять на гуртках та позаурочний час.

Закликаємо всіх небайдужих батьків здійснювати максимум заходів для убезпечення дітей від дії психотропних речовим та наркотичної залежності, а саме:

-         Посилити контроль над дозвіллям дитини, а особливо у позаурочний час;

-         Дізнатись максимум інформації щодо кола спілкування дитини та вікової категорії друзів чи знайомих;

-         Перевіряти особисті речі дітей на предмет виявлення заборонених в обігу речовин;

-         Перевіряти та контролювати переписку та фото дітей у сторінках соціальних мереж;

-         Вживати інших заходів для попередження та присічення  вживання наркотичних та психотропних речовин дітьми на початкових стадіях.

      Давайте разом збережемо здоров’я дітей та наше майбутнє!!!

  _________________________________________________

З 25 листопада по 10 грудня
в закладі проходить щорічна акція
"16 днів без насильства"

ППМетою акції є привернення уваги громадськості до актуальної для українського суспільства проблеми подолання насильства в сім'ї, щодо жінок, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми.

ППДати початку та завершення акції вибрані не випадково: вони створюють символічний ланцюжок, поєднуючи заходи проти насильства стосовно жінок та дії щодо захисту прав людини, підкреслюючи, що будь-які прояви насильства над людиною, незалежно від її статі, є порушенням прав людини.

Рекомендації щодо протидії насильству.

• Уникай ситуацій, які можуть призвести до насильства.
• Говори спокійно і впевнено.
• Дай агресору можливість зупинитися.
• Відійди в сторону. Це не ознака слабкості!
• Не прагни помсти ворогам. Вмій просити пробачення.
• Попроси допомоги. Це не ознака слабкості чи боягузтва!
• ПАМЯТАЙ!
• Ти маєш право відмовитися робити те, до чого тебе примушують силою або образливими, злими словами.
• Ми подібні, але всі різні.
• Твоя власність належить тільки тобі.
• Ти маєш право на допомогу.
• Кожна людина має право жити вільно, у безпеці, відчуваючи тепло і любов!

«Мій улюблений світ –

Без насильства.

Без жорстокості, болю, зла…»

 

 

 

  _________________________________________________

01.12. 17 р., В закладі відбувся день боротьби зі СНІДом.

Мета:

продовжувати формувати уявлення про небезпеку ВІЛ/СНІДу; 

сприяти зниженню ризику інфікування ВІЛ, формуванню толерантного ставлення до людей з ВІЛ, особистісної та соціальної компетентності дітей, які вимушені жити в умовах епідемії ВІЛ/СНІД; 

виховувати бажання дотримуватися правил здорового способу життя та побудови між статевих відносин на основі дружби і поваги.

07.12.17р., Відбувся батьківський всеобуч з батьками учнів 8-9 го класу  на тему «Роль батьків у формуванні в учнів рис загальнолюдської моралі та попередження правопорушень»

 

08.12.17р., Відбулось засіданна підліткового клубу «Він і Вона» на тему: «Умій сказати НІ!»

 

 

Практичні рекомендації вчителям та батькам у роботі з дітьми з ООП