«Емоційне вигорання» педагогів

Психологічною службою школи було проведено діагностику «емоційного вигорання» педагогів.

Метою даного дослідження було виявлення чинників, що сприяють виникненню негативних наслідків роботи пов'язаної зі спілкуванням з людьми, а також виявлення рівня емоційного вигорання та особистісної тривожності. 

Завдання дослідження: 

- Застосування методу спостереження для виявлення чинників, що сприяють виникненню негативних наслідків роботи пов'язаної зі спілкуванням з людьми; 

- Застосування психодіагностичних методик для визначення рівня емоційного вигорання та особистісної тривожності; 

- Аналіз та інтерпретація отриманих результатів. 

Форма роботи: індивідуальна.

В опитуванні взяло  участь 28 педагогічних працівників.

Результати дослідження

Високий рівень – 17 %

Середній рівень – 28%

Низький рівень – 53% 

Низький рівень. «Напруга».

Переживання психотравмуючих обставин;

Незадоволеність собою;

«Загнаність у клітку»;

Тривога і депресія.

Середній рівень. «Резистенція».

Неадекватне емоційне виборче реагування;

Емоційно-моральна дезорієнтація;

Розширення сфери економії емоцій;

Редукція професійних обов'язків.

Високий рівень. «Виснаження».

Емоційний дефіцит;

Емоційна відстороненість;

Особистісна відстороненість (деперсоналізація);

Психосоматичні і психовегетативні порушення.

Висновки 

У результаті проведеного дослідження були виявлені фактори, що сприяють виникненню негативних наслідків роботи пов'язаної зі спілкуванням з людьми, а також був визначений рівень емоційного вигорання та особистісної тривожності у двох досліджуваних. 

Необхідність досліджень, спрямованих на визначення рівня емоційного вигорання соціальних працівників очевидна з багатьох причин. 

По-перше, діяльність, пов'язана з постійним спілкуванням з людьми може бути причиною емоційного виснаження працівника, що негативно позначається на всіх сферах її життя. 

По-друге, для того щоб запобігти і по можливості знизити негативний вплив професійної діяльності на людину, треба чітко визначити ті слабкі сторони, які найбільш піддані негативному впливу. 

Також важливо розділяти зовнішні і внутрішні чинники, що впливають на діяльність професіонала. Так, наприклад, до зовнішніх факторів можна віднести умови роботи, число клієнтів, що обслуговуються щодня протягом робочого дня та ін.. Тоді як до внутрішніх факторів можуть відноситься особистісні особливості педагогічного працівника. 

Чим вище рівень професіоналізму соціального працівника, тим менше він схильний до негативних впливів своєї діяльності. Але в той же час, стаж роботи, умови організації робочого місця, особиста задоволеність своєю роботою і багато іншого грають важливу роль в успішній професійній діяльності. 

Шляхи запобігання виникненню синдрому емоційного вигорання:

−Навчіться розпізнавати стрес. Назвіть 5 найбільш важливих джерел стресу. Яка ваша реакція на них. Як можна знизити вплив стресорів? Які стресори є рутинними для вас? Які стресори виникають найчастіше у вашому житті? Чи хочете ви й надалі відчувати вплив стресорів? Яких стресорів ви можете уникнути і яким чином? Як ваш організм реагує на стресори? Які ви використовуєте прийоми подолання стресу?

−Навчіться управляти своїм часом. Визначіть основні цілі та завдання. Співвіднесіть результати виконання з можливостями їх реалізації. Складіть розклад виконання справ. Навчіться говорити «Ні». Делегуйте свої повноваження.

−Навчіться знімати емоційну напругу. «Тіло не боліє окремо від душі» (Сократ). Якщо ми  навчимося управляти своїми емоціями, то станемо більш здоровими. Найбільш ефективним методом є аутотренінг та медитація.

−Учіться планувати. Заздалегідь програвайте в уяві різні варіанти поведінки.

−Визнайте і прийміть обмеження. Не ставте перед собою абсолютно неосяжні цілі. «Світ подібний до театру. Щоб грати в театрі з успіхом і похвалою, беруть ролі за здібностями» (Г. Сковорода).

−Будьте позитивним. Зосередьтеся на позитивних якостях оточуючих. «Світ належить оптимістам. Песимістам – стан душі» (Ф. Гізе). Учіться терпіти і прощати.

Отже, адекватне відношення до роботи і відведення їй належного місця у житті – найкраща профілактика професійного вигорання. Нажаль,  у житті ми не завжди маємо змогу робити тільки те, що нам подобається, приносить радість. А робота без радості пришвидшує вигорання в багато разів. Якщо ж користуватися настановою «Не можеш робити те, що любиш – навчись любити те, що робиш», то ніяке професійне вигорання, ні емоційне вигорання нам не загрожуватиме!

Це ми є “капітанами” нашого життя, “ковалями” своєї долі. Ми приймаємо рішення і несемо за нього відповідальність.